Змінити правила гри: аналіз проблем гральної індустрії та плани держави щодо їх вирішення. Результати соціологічного дослідження.

Легалізація азартних ігор в Україні, що розпочалася у 2020 році, продемонструвала, що уявлення про термін "легалізація" та реальні результати, які були досягнуті за чотири роки, суттєво відрізняються один від одного.

Замість формування цивілізованої індустрії з чіткими правилами, прозорим оподаткуванням і захистом населення від агресивних практик, ми отримали абсолютно непрозорий і токсичний ринок, що переповнений хаосом і контролюється незрозумілими силами. Цей ринок раптово навалився на українців, щорічно забираючи з їхніх кишень, за даними НБУ, близько 200 мільярдів гривень.

Створений орган регулювання ігрового ринку, відомий як КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей), виявився непрацездатною та корумпованою установою. Незважаючи на чотирирічні зусилля, вона так і не змогла реалізувати систему онлайн-моніторингу, водночас активно займаючись видачею ліцензій для російських компаній та потрапивши у мережу корупційних схем і угод.

Податкові надходження поки що не досягли рівнів, які відображають справжній обсяг ринку, а депутати та НБУ намагаються виявити і усунути прогалини та схеми обходу в процесі роботи.

Водночас ринок виявився настільки маржинальним, що масштаб рекламних кампаній став безпрецедентним, а система втягування людей у гру перетворилася на загрозу національного рівня.

Автори легалізації разом із КРАІЛ, захопившись швидкою видачею дорогих ліцензій, зовсім не подбали про інструменти захисту людей від агресивних дій операторів ринку й не створили працюючої системи допомоги в подоланні ігрової залежності та захисту від неї.

Громадяни фактично залишилися один на один з агресивною індустрією, її технологіями та безмежними фінансовими ресурсами. Як наслідок, українці витрачають більше на ігри, ніж на донати для Збройних Сил України.

На ці події довелося реагувати на рівні Ради національної безпеки і оборони та президента, які у квітні 2024 року впровадили "заходи для протидії негативним наслідкам діяльності азартних ігор в Інтернеті". Варто підкреслити, що рішення РНБО стосувалося вже легалізованого сектору індустрії азартних ігор.

Сьогодні стало зрозуміло, що, незалежно від намірів, творці запуску ігрового ринку представили справді недосконалий продукт. Його недоліки та потреба в реформах були визнані на всіх рівнях — від парламенту та уряду до адміністрації президента.

Таку позицію підтримують і українці. Так, під час соціологічного опитування, яке на замовлення ZN.UA провів Центр Разумкова в червні 2024 року, респондентів запитали: "На вашу думку, легалізація грального бізнесу в Україні була правильним рішенням?".

44,7% українців — це майже половина респондентів — вважають, що рішення про легалізацію є помилковим. 21% мають труднощі з формулюванням своєї думки, тоді як 34,2% висловлюють підтримку легалізації. Попри те, що легалізація грального ринку є частиною глобальної тенденції, яка приносить до бюджету мільярди гривень і забезпечує законний захист громадян від шахрайства, реформи 2020 року не отримали належної оцінки з боку суспільства.

У найближчому майбутньому очікується проведення кардинальної реформи в сфері "ігорки", яка передбачає перегляд правил ліцензування, оподаткування та контролю. Ці зміни спрямовані на трансформацію токсичного ринку в цивілізовану індустрію, яка функціонуватиме відповідно до світових стандартів.

Частиною цієї реформи є законопроєкт №9256-д "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей", який депутати хочуть у жовтні-листопаді проголосувати.

Проте цей законопроєкт є лише елементом комплексної реформи правил.

Давайте спробуємо з’ясувати, які трансформації необхідні для розвитку індустрії та які кроки плануються для їх впровадження. У цьому нам допоможе одна з урядових концепцій потенційних змін, яка потрапила до мене в руки.

Таким чином, реалізацію реформи передбачено провести у кілька етапів.

Перший етап — це процес "очищення ринку" та його детоксикація. Основною метою є формування здорового, прозорого середовища та умов для ведення діяльності, що дозволить розвивати комерційний, а не злочинний чи корупційний ігровий ринок.

До першого етапу реформи входять:

Підкреслюю, що на даний момент це всього лише ідея, яка може бути піддана змінам і доопрацюванню, проте курс на трансформації здається незворотним.

Законопроєкт №9256-д, розроблений Данилом Гетманцевим, обіцяють швидко затвердити на другому читанні. Цей документ є складовою частиною загального плану і відповідає окремим аспектам стартового етапу масштабного перезавантаження.

У проекті закону вказується, що замість КРАІЛ буде створено "центральний орган виконавчої влади, який відповідатиме за реалізацію державної політики в області організації та проведення азартних ігор".

У випадку прийняття законодавчих змін, новий орган "Агенція регулювання азартних ігор" (далі АРАІ або Агенція) позбудеться значної частини своєї автономії та колективної безвідповідальності, які мали місце в КРАІЛ і сприяли втраті контролю над ринком та корупції в самій Комісії. Натомість, Агенція отримає більшу керованість і контроль з боку урядових структур.

Основні функції АРАІ насправді повторюють перелік повноважень КРАІЛ:

Однак паралельно відбуваються зміни в механізмах контролю над самою Агенцією та її здатністю регулювати ринок. Законопроект №9256-д передбачає запровадження для АРАІ нових механізмів і інструментів, зокрема контрольних закупівель ставок, перевірок діяльності операторів за допомогою ботів та програмного моніторингу платежів. Таким чином, АРАІ отримує ефективні інструменти для здійснення контролю.

Кому саме підпорядковуватиметься Агенція, наразі невідомо, в законопроєкті зазначено, що напряму уряду, але цілком імовірно, що де-факто це буде Мінцифри. Ця версія виглядає логічною з урахуванням того, що подання ліцензій та їх отримання планують реалізовувати через портал "Дія". Водночас перевірка буде автоматичною, без ручного втручання Агенції та без фізичного доступу ліцензіатів до її членів.

Не зовсім очевидно, як можна запобігти купівлі ліцензій операторами, що мають російське чи злочинне походження, якщо під час автоматизованої перевірки вони просто зареєструють компанію на підставних осіб, які володіють українським паспортом.

Однак основною причиною ліквідації КРАІЛ стало прагнення усунути людський фактор у процесі видачі ліцензій. Проте залишається невизначеним, які саме механізми протидії корупції будуть впроваджені в АРАІ та яким чином цей орган зможе захиститися від тиску з боку правоохоронних органів і окремих посадовців, що стало серйозною проблемою для КРАІЛ. Можливо, деталі цього питання стануть яснішими в рамках більш широкої презентації реформи.

Законодавці планують внести зміни до системи оподаткування гральної індустрії. Платіжні системи перетворилися на засоби для реалізації податкових схем.

Отже, другим аспектом першого етапу реформи є концепція трансформації податкової системи та механізму фінансових платежів, які насправді потраплять під безпосередній контроль Національного банку України. Цей рішучий захід у рамках реформи покликаний вирішити одну з найактуальніших проблем галузі — ухилення від податкових зобов'язань та відсутність державного контролю над обігом гральних коштів.

Будьмо відверті: на сьогодні ніхто не розуміє, скільки грошей реально обертається в гральній індустрії. Тим більше ніхто не розуміє межі дохідності для бюджету від оподаткування, адже на різних етапах їх сплати оператори використовують різні інструменти оптимізації.

Для співставлення та кращого усвідомлення:

Цифри говорять самі за себе.

Гральна індустрія безперервно змагається з народними депутатами та Національним банком України, намагаючись знайти нові способи податкової оптимізації, тоді як ті, у свою чергу, прагнуть закрити ці лазівки.

Міскодинг, дропи тощо. Ці слова та схеми ми з вами відкрили для себе десь одночасно з легалізацією грального ринку, що ще раз свідчить про повну неготовність податкової інфраструктури до виходу цього ринку в легальну площину. Хоча, нагадаю, про такий сценарій експерти попереджали ще 2020 року.

Незважаючи на те, що податкові ставки для гральної індустрії в Україні є одними з найбільш високих, цей факт компенсується звичною необов'язковістю їх виконання.

Згідно з теоретичними розрахунками, ринок зобов'язаний сплачувати податки у таких розмірах: 18% на прибуток, 22% на єдиний соціальний внесок, від 10% до 18% на валовий ігровий дохід (GGR), а також 19,5% податку на виграші, отримані гравцями.

На практиці, як я вже казав, одні тікають, інші наздоганяють. І де реальна цифра того, що обертає гральний бізнес, не знає поки ніхто.

Радикальною є ідея тимчасово замінити найбільш оптимізовані 18% GGR та 18% ПНП сплатою 5% із валового виторгу, який братимуть "на вході" грошей. Окремо запропоновано додати 2,5% (чому не 3,5?) військового збору.

Я не є економістом, тому не готовий оцінювати плюси чи мінуси цього підходу до оподаткування. Проте, ми маємо на увазі певну ідею. Чи призведе це до збільшення надходжень до бюджету — наразі залишається під питанням. У доступній мені концепції реформи таких розрахунків не передбачено, хоча, на мою думку, вони повинні десь бути. Адже пояснити суспільству, як зміна податкового навантаження може призвести до зменшення відрахувань до державної скарбниці, буде досить непросто.

У зв'язку зі зміною податкової політики виникає концепція впровадження єдиної платіжної системи, до якої планується підключити всіх учасників грального ринку.

НБУ або повинен розробити нову платіжну систему з нуля, або ж вибрати одну з уже існуючих через конкурс. Ця система буде підлягати систематичному та спеціалізованому моніторингу з боку регулятора, а також, окрім посиленого контролю, отримає можливість конвертувати певні криптовалюти в рамках діяльності ринкових операторів. Схоже, що це має відбутися приблизно одночасно з легалізацією криптовалют в Україні.

А тепер спробую трохи пояснити такий крок.

Платіжні системи справді стали частиною "грального синдикату" та глибоко увійшли в співпрацю як із операторами ринку, так і з КРАІЛ.

Вони не просто обслуговують фінансові транзакції на ринкових умовах, а відверто сприяють різноманітним схемам ухилення від сплати податків, обходу моніторингу руху грошей тощо. Без сприяння інфраструктури проведення платежів це було б неможливо.

Яскравим прикладом є платіжна система "Даймонд Пей", яка нещодавно позбулася ліцензії Національного банку України через виявлення бенефіціарного контролю з боку громадян Російської Федерації.

Під час перевірок НБУ було встановлено, що ця система стала штучним монополістом на ринку обробки гральних грошей, обслуговуючи 70% ринку, сприяла ухиленню від сплати податків в межах схеми дропів, проводячи знеособлені платежі, а під час блокування фінансовим моніторингом коштів операторів vBet та Pin-UP приймала платежі гравців і виплачувала виграші, не завершуючи платежів на вже заблоковані рахунки.

Вишенькою на піці стало те, що родина одного з провідних представників КРАІЛ Євгена Яхнія отримувала кошти від "Даймонд Пей". Його дружина регулярно отримувала значні суми – сотні тисяч гривень – "за послуги в сфері дизайну".

І "Даймонд Пей" -- це лише один із прикладів, про який дізналася країна. А могла й не дізнатися. Тому наведення ладу в цьому питанні й створення єдиної надійної та прозорої платіжної системи під усю індустрію виглядає логічним і правильним.

Хоча питання свободи ринку заслуговує на обговорення, варто зазначити, що ринок сам втратив довіру. Отже, результат – 1:1.

Таким чином, перший етап реформи підходить до завершення. Його основною метою, як я вже підкреслював, було "очистити індустрію" і закласти основу для справедливого та відкритого ринку.

Першим кроком другого етапу повинно стати впровадження Державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ). Цей проєкт є основоположним для всієї кампанії легалізації грального бізнесу, оскільки така система дозволяє здійснювати контроль у реальному часі за інформацією про кожну операцію, пов'язану з прийняттям ставок, поверненням коштів та виплатою виграшів. Крім того, ця система виступає важливим механізмом захисту гравців від лудоманії (ігрової залежності).

Однак найважливішим у ДСОМ є те, що, як видно з того, чому онлайн-моніторинг досі не запроваджений, незважаючи на чотири роки з моменту легалізації, ця система насправді унеможливлює ухилення від сплати податків. У нинішньому середовищі, де існує хоч і легальний, але схемний ринок, така система виявилася об'єктивно непотрібною для багатьох.

Де-юре КРАІЛ мала впровадити ДСОМ відразу після того, як була створена. Де-факто КРАІЛ протягом усіх цих років розповідає, що уряд не дає на це коштів. Ну а уряд каже, що КРАІЛ нічого не збирається створювати та потребує не грошей, а ліквідації.

До КРАІЛ надходили численні скарги щодо відсутності цієї системи – від урядовців до депутатів. Проте КРАІЛ, проявляючи витримку та рішучість, залишалася бездіяльною, що дозволяло ринковим операторам отримувати мільярдні прибутки без належних податкових відрахувань.

Саме ця пасивність КРАІЛ щодо впровадження онлайн-моніторингу стала каталізатором для його перезавантаження. У результаті, цей орган буде розформовано, а натомість буде запроваджено нову систему моніторингу. Принаймні, такі обіцянки нам надають.

Наступним кроком у другій частині, після активації ДСОМ, стане надання можливості іноземним гемблінг-операторам і беттинг-компаніям отримати доступ до українського ринку азартних ігор.

Для них вартість ліцензії виявиться значно вищою, ніж для українських операторів — близько 10 мільйонів доларів терміном на два роки. Крім того, розміщення серверів та забезпечення доступу Агенції до них через API стануть обов'язковими вимогами для виходу на наш ринок.

Захід іноземців -- маркер здорового ринку, а таке можливо саме після перезавантаження регулятора та створення прозорих і зрозумілих правил на ринку для всіх.

Наступним кроком передбачено дозволити ігровим агрегаторам отримувати ліцензії.

Ці агрегатори представляють собою платформи, що об'єднують різноманітні ігри та співпрацюють з численними онлайн-казино, які надають доступ до своїх продуктів і ігор. На сьогоднішній день в Україні ці платформи не мають ліцензії, але їх легалізація значно розширить ринок ліцензованих компаній та підвищить конкуренцію за увагу гравців.

Ну а завершитись усе має третім етапом, на якому буде проаналізовано результативність першого та другого й дано оцінку ефективності схеми оподаткування 5% із валового виторгу замість 18% GGR та 18% ПНП.

На закінчення нашої дискусії щодо трансформації ігрових правил, давайте звернемо увагу на рекламу. Чому її заборонили і в якій формі вона може бути відновлена? Як я вже підкреслював на початку статті, ринок реклами у сфері гемблінгу та беттінгу виявився значно більш масштабним, ніж може витримати суспільство.

З огляду на те, що річний обсяг ринку перевищує 200 млрд грн (за даними НБУ), і це стосується виключно легального сегмента, витрати на рекламу онлайн-казино після легалізації значно перевищили витрати фармацевтичних компаній на рекламному ринку.

Реклама лізла з кожної праски, до неї долучилися сотні топблогерів із рекламними інтеграціями та прямою рекламою, телефони українців обривали холодні дзвінки з пропозиціями "крутанути фріспіни", ледь не кожна реклама на YouTube теж була присвячена гемблінгу. Дійшло до того, що заради реклами оператори ринку створювали під себе платформи з піратськими фільмами та серіалами, де просували свій ігровий продукт.

У ході дослідження, проведеного ZN.UA, українців запитали про їхнє ставлення до реклами азартних ігор.

Отже, 38,1% українців вважають, що така реклама постійно є нав'язливою і агресивною.

30,5% людей вважають, що реклама здебільшого є нав'язливою та агресивною.

8,2% -- що реклама частіше не є нав'язливою та неагресивною.

3,3% -- що реклама завжди залишається ненав'язливою і неагресивною.

В цілому 68,6% людей мають негативне ставлення до реклами, вважаючи її в певному сенсі нав'язливою та агресивною.

Формати та обсяги рекламних кампаній в Україні трансформувалися з елемента змагання між казино в потужний засіб примусу до участі в азартних іграх. Масове таргетування українців, яке виявилося практично безмежним і не підлягало жодним правилам, навіть щодо вікових обмежень, призвело не лише до зростання кількості гравців, але й до поширення ігрової залежності (лудоманії) як серйозної проблеми.

За статистикою, кількість людей, які мають обмеження через ігрову залежність, зросла вдвічі за перші шість місяців 2024 року. За цей час до реєстру лудоманів було внесено 4585 осіб. Загалом у реєстрі станом на липень 2024 року було 7,8 тисячі українців. Про це свідчать дані сервісу "Опендатабот".

Водночас визначити зростання чисельності гравців у цій сфері майже неможливо, оскільки фактичний розмір ринку залишається невідомим. Крім того, оцінювати ситуацію на основі даних про податкові надходження, які важко ідентифікувати та зрозуміти, є недоцільним.

Але цілком можна припустити, що на тлі такої масованої рекламної кампанії кількість гравців зросла приблизно так само, як і кількість лудоманів. У рази.

Саме це й пояснює бажання українців повернутися в часи, коли реклами грального бізнесу й нав'язування "грати та вигравати програвати" не було. Так, ZN.UA запитало в українців: "Як ви вважаєте, чи слід заборонити рекламу онлайн-казино, спортивних ставок та лотерей?"

74% українців вважають, що рекламу онлайн-казино та спортивних ставок слід заборонити, тоді як лише 13% виступають за її присутність.

Не усвідомлюючи меж, які б мали бути встановлені (з боку влади, зокрема, ці межі залишилися невизначеними), рекламна індустрія перейшла всі допустимі кордони, за що й зазнала справедливої критики з боку суспільства. В результаті, у травні 2024 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №566, що наклала повну заборону на рекламу, що стало своєрідною "червоною карткою" від РНБО та уряду.

Ми з одного екстремуму — вседозволеності — традиційно перейшли до його антипода — абсолютної заборони.

Перш ніж переходити до інших аспектів, варто зазначити, що відсутність реклами для онлайн-казино та букмекерських контор створює сприятливі умови для зростання нелегального сегмента ринку. У тих сферах, де державні заборони не мають сили, активно функціонують піратські та нелегальні платформи, які здобувають популярність.

Публічна реклама виступає своєрідним індикатором законності для учасників ринку.

По-друге, реклама слугує важливим джерелом підтримки для медіа, спортивних клубів, а також для різноманітних спортивних подій і проектів. У часи війни та серйозного браку фінансування спорту, на мою думку, цей ресурс набуває особливого значення.

Спортивне спонсорство від беттінгової індустрії стає все більш поширеним явищем у всьому світі. Це явище важко залишити без уваги, адже воно сприяє фінансуванню та розвитку спортивної сфери.

По-третє, на сьогоднішній день абсолютна заборона на рекламу вигідна тим онлайн-казино, які в останні роки успішно зайняли та розподілили між собою сегмент ринку.

Ви будете здивовані, але ці казино найбільше прагнуть до відсутності реклами. Це дозволить їм утримувати свої ринкові позиції без жодних витрат на просування.

Отже, запуск будь-якої нової гральної платформи чи ігрового агрегатора, навіть на міжнародному рівні, виявиться неможливим, оскільки відсутні законні засоби для інформування гравців про її наявність та переваги. Це заборонено законодавством.

У свідомості гравців навіки закарбується та безглузда реклама казино, що безперервно звучала з усіх динаміків і з'являлася на кожному куточку інтернету.

Тому ринок реклами онлайн-казино та букмекерських ставок в Україні повинен функціонувати, проте в такому форматі, який забезпечує здорову конкуренцію серед операторів, а не сприяє розповсюдженню азартних ігор і примушенню нових гравців взяти участь у грі.

Необхідно запровадити суворі правила щодо використання тематики війни, військових та медійних особистостей.

Найважливіше: реклама ігор повинна застерігати та інформувати українців про потенційні ризики, труднощі та пастки, з якими вони можуть стикнутися під час участі в азартних іграх.

Як на упаковках сигарет 65% простору відводиться під попереджувальний напис та жахливі зображення наслідків куріння, так і в рекламі казино та азартних ігор повинні бути подібні застереження для учасників.

Більше того, реклама азартних ігор не повинна подавати азартні ігри як спосіб отримання прибутку (це безпосередній шлях до розвитку залежності від ігор), а лише як форму розваги.

Схоже, розуміння цього є й до другого читання законопроєкту №9256-д запропоновано відкрити вузький доступ операторам грального ринку до ринку реклами. З дуже жорсткими обмеженнями. Але таки доступ.

Згідно з моєю інформацією, рекламу можуть дозволити в медіа з 23:00 до 6:00, у спеціалізованих виданнях, присвячених азартним іграм і спорту, та онлайн-медіа, призначених для осіб віком 21+.

Окремо розглядають, але ще дискутують питання реклами на платформах спільного доступу до інформації, відео, пошукових сервісах за умови застосування технічної можливості спрямування реклами на осіб, які досягли 21-річного віку.

Одночасно в законодавстві представлено:

Окремо рекомендовано заборонити використання в рекламі:

Спортивне спонсорство також пропонують дозволяти в певному форматі, але з жорсткішими обмеженнями.

В цілому, ідея реформи та передбачене прийняття законопроєкту №9256-д дійсно виглядають як початковий і обнадійливий етап для оновлення азартної галузі.

Якщо бути відвертим, то впродовж останніх років ми стали свідками численних необхідних реформ у різних сферах, які спочатку виглядали обіцяюче і обіцяли привести до прозорості та ефективності. Однак, незабаром вони перетворювалися на інструменти для нових учасників, які ще нещодавно виступали в ролі реформаторів.

Гральна індустрія в цій ситуації знаходиться в значному ризику.

Маємо надію, що цього разу все складеться успішно, проте наш досвід навчає, що не варто розслаблятися занадто рано. Отже, ми будемо уважно стежити за реформуванням сфери азартних ігор і повідомляти суспільство про хід цих подій.